Я багатодітна мати: у мене троє дітей. Син цього року пішов до школи. Чоловік працює, а я займаюся будинком та дітьми. До цього я все встигала, але труднощі виникли, коли син пішов у перший клас.Школа неподалік будинку, але тягати з собою коляску, одягти трьох дітей і провести сина до школи щодня було важко.
Але тут несподівано прийшла на допомогу моя мама . Було несподівано, бо вона ніколи не любила дітей. До того ж ніколи не поспішала допомагати мені.Але раптом чомусь вона змінила свою думку і запропонувала свою допомогу. Мені ця допомога була просто необхідна. І я звичайно не відмо вилася від неї. Все було чудово. Я сиділа з молодшими, мати займалася школярем, чоловік працював. У сина виникли проблеми зі здоров’ям, і йому ортопед пореком ендував плавання. Мама і це взяла на себе і 3 рази на тиждень водила онука до басейну. Я була їй дуже вдячна.
Але тут мені прийшла нагорода від родички, що ми не даємо мамі спокійно жити і займатися собою. Я дуже здивувалася. Адже мама це робила із задовол енням. У чому ж справа ? Подумавши , я вирішила дати мамі спокій і найняти няню. Але мама образилася. Почала скаржитися, що ми хочемо її тримати подалі від онука та не довіряємо їй. Вона влаштувала істерику.Тепер не знаю, як бути із нею. Як це зрозуміти? Якщо їй приємно, то навіщо тоді скаржитися? Не можу все переос мислити . Я в розгубленості: найняти няню, незваж аючи на фінансові труднощі чи все ж таки терпіти мамині примхи?