Моя мати несправедливо вчинила, коли спадок поділила. Все своє майно вона списала на мою сестру, аргументуючи тим, що збирається з нею доживати свої останні роки. Звичайно, мені було від цього nрикро. Тоді ми крупно посва рилися. Багато всякого я по молодості і дурості наговорив, обра зився і пішов, переїхав в сусіднє місто. Там і зустрів Наташу. Незабаром ми одружилися. Жити стали у її батьків. Вони дуже тепло мене прийняли, як рідного сина. Я теж дуже прив’язався до тещі і тестя. Вони дуже добрі і розумні люди. Потім я поїхав на заробітки, накопичив грошей.
Ми побудували великий, затишний будинок, де вистачило місця всім. Якраз в цей період моя кохана дружина заваrітніла. У нас наро дилася красуня дочка, яку назвали на честь місяця, в якому вона народилася – Майя. Жили ми дуже мирно. Протягом багатьох років дружина вмовляла мене помиритися зі своєю ріднею, але я не погоджувався. Було мені дуже прикро. Ми не спілкувалися протягом двадцяти п’яти років. Тоді сталося неща стя. Не ста ло тещі. Наташа важко це переживала, та й я сумував. Катерина Миколаївна стала для мене другою мамою.
Коли nохорон закінчилися, Наташа мені каже: «Втрачати рідних бо ляче. Чи не станеш ти шкодувати, якщо так і не помиришся з мамою?» Я тоді з нею погодився. Ми накупили смаколиків і поїхали в село. Будинок, в якому я виріс, я знайшов швидко. Тільки двері нам відкрила незнайома жінка. Коли ми стали її розпитувати, вона сказала, що давно купила цей будинок, а колишня господиня живе в будинку навпроти. Домом це назвати було складно. Швидше сарай. Мати жила в дуже поганих умовах. Сестра продала будинок, а сама поїхала закордон. Мати мені стало шкода, і я забрав її до себе. Вона вибачилася переді мною, і ми помирилися.