Дарина із сім’єю та її батьки живуть у невеликому містечку. Щоб звести кінці з кінцями, подружжя працює на двох роботах. Даша – медсестра у поліlлініці, часто бере додаткові чергування у ліkарні, ставить уколи вдома за призначенням ліkаря. У її чоловіка – золоті руки. Після своєї основної роботи вони з приятелем стали робити меблі на замовлення. Батьки-пенсіонери вирощують овочі на городі. У Дарії з чоловіком одна дитина. Синові десять років. Раніше думали про другого, але Даша побоюється: здоров’я вже не те. Народжувати під сорок боялася, а раптом щось піде не так? Та й батьки не молодшають. Незабаром їх доведеться доглядати. Які тут діти.
Є у Дарії рідна молодша сестра, Ганна. Шість років тому Аня з чоловіком поїхали з однорічною дитиною до столиці, зняли там квартиру, чоловік влаштувався на роботу. За цей час вже й другу дитину народили. Дарина не засуджувала сестру. Дорослі люди, живуть як хочуть, це їхня справа. Але після того, як сестра з сім’єю приїхали до батьків-пенсіонерів без грошей, Дар’я була просто у нестямі від гніву. -Аня, У тебе совість є чи ні? — З обуренням розповідає Даша. Немає грошей – сидіть удома!
Ми так і хотіли зробити. Зателефонували батькам, сказали, що ми не зможемо приїхати. Але мама плакала, просила онуків привезти. Коли їх ще побачить. Даша вважає, що сестра вчинила неправильно. Нема чого було говорити батькам, що грошей немає! У яке становище вона поставила всіх? Вона ж доросла людина, має розуміти. Могла вигадати якусь іншу причину того, що не приїдуть. Наприклад, чоловікові підвернулася термінова робота, або ще щось. Адже пенсії у батьків низькі. Мама на операцію собі збирала. А зараз все, що відклала, вже нема. Батьки накрили новорічний стіл, із фруктами та солодощами, купили дітям подарунки під ялинку, розважали усі канікули. Звичайно, мати з батьком були раді та щасливі, що приїхали їхні рідні онуки.