Багато пар, особливо в більш літньому віці живуть разом, аби не залишитися на вулиці, приkро це, але факт. Я завжди боялася такого. Жити з людиною, шлюб з яким може зруйнуватися в будь-яку секунду… От тільки я була впевнена, що наш з чоловіком союз триватиме ще довго. Перші пару десятків років ми з чоловіком жили в любові і щасті. Одружилися рано і по великій любові, з квартирою нам допомогли батьки, у мене були хороші стосунки зі свекрами, а у нього — з моїми батьками. Першу дочку я народила в 20, потім пішли ще двоє, і ми вирішили, що трьох дочок нам вистачить.
Я була доброю домогосподаркою, і виховувала дочок. Чоловік брав активну участь в цьому і завжди допомагав у всяких побутових справах. От тільки всі ускладнення почалися після переїзду дочок. Хто одружився, хто переїхав в навчанні. Ми з чоловіком залишилися одні, і він почав часто пропадати на роботі, кажучи, що у компанії багато проблем, і він залишається допізна, щоб з ними роз ібратися.
От тільки місто у нас невелике і до мене швидко дійшли чутки, що він знайшов собі нову жінку. Мені було і сумно, від зради чоловіка, і страшно, адже все майно за документами належала йому, і в разі розлучення, я просто залишилася б на вулиці. З родичів у мене є брат, але той живе в іншій країні. Жити, думаючи, що в будь-яку хвилину залишишся і без дому і без любові самої близької людини, дуже важко і бо ляче.