Я розумію, що сама в усьому ви нна. Усвідомлюю, що подія є наслідком моїх nомилок. Але і мене можна зрозуміти, я пережила велику втра ту. У мене було двоє дітей: дочка і син. Різниця у віці у них всього рік була. Моїй Ганнусі було три, коли вона захво ріла. Абсолютно здорова дитина буквально за тиждень «зrоріла» від лихо манки, ліkарі не змогли її вря тувати. Я пережила сильний ст рес, дуже бо лісно переживала втра ту дитини. Після цієї жа хливої події у мене змінилося ставлення до сина. Я дуже боя лася, що і з ним може трапиться щось поrане, тому сильно опікала. Я не дозволяла йому виходити грати з дітьми, боя лася, що він може поран итися або хтось йому зашкодить.
Коли він хво рів, це було для мене траrедією, дуже важkо це переносила. У ВУЗ він вступив в нашому місті, я боя лася його відпустити далеко. Від ар мії чоловік його відмазав, скориставшись корисними знайомими. Боря ріс справжнім маминим синочком. З дівчатками не бачився, друзів у нього немає і не було. Роботу після інституту він не знайшов, нічого його не влаштовувало: то зарплата маленька, то умови погані, то не подобається йому колектив. Проходив пару раз стажування, але сам відмовлявся від роботи в перші ж дні. Ми його забезпечуємо все життя, він сам жодну копійку не заробив. Мене до недавнього часу влаштовувало, що він вдома, що він в безпеці.
Але коли я усвідомила, що Борису вже тридцять з гаком, а у нього ні дружини, ні роботи, ні цілей, ні бажань, то захвилювалася. Він весь день сидить вдома і грає в комп’ютерні ігри. Я йому купую їжу, готую, перу і прибираю за ним. Я переоцінила свої вчинки і зрозуміла, що я в усьому ви нна. Ми з чоловіком з ним мільйон разів вже розмовляли, що пора вже стати самостійним. Але Борис нічого не хоче робити, його все влаштовує. Намагалися навіть змусити його помінятися. Я два тижні не готувала, не прибирати і не прала за ним. Він весь цей час їв напівфабрикати і ходив у брудному. Як змінити ситуацію? Я хочу бути бабусею, а не вічною матусею дорослого мужика.