Мене завжди вчили шанувати старших. І я завжди дотримувалася цих поглядів, але нещодавній випадок у громадському транспорті змусив переглянути підхід. Тепер я думаю, що всі дорослі люди гідні поваги та особливого відношення. Час був пізній. Робочий день видався нелегким.
Шеф із самого ранку змусив переглянути всю бухгалтерію. Ми з ранку до пізнього вечора копалися в цих нещасних папірцях, втомилася я моторошно. Встигла на останній автобус. Він був напівпорожній, я розташувалася біля вікна і дивилася на пусті вулиці. Несподівано мене відвернув чийсь голос. -Поступіться місцем! Моя онука хоче сісти на ваше місце.
Я здивовано подивилася на жінку похилого віку. Вона тримала за руку п’ятирічну дівчинку, яка вередливо тупнула ніжкою. -Автобус напівпорожній, нехай сяде на інше місце. Я не буду собі дискомфорт доставляти через примхи дитини, — холодно відповіла я. Жінка подивилася на мене з таким обуренням, наче я її безповоротно образила. Вона пробурчала собі під носа щось про молодь, яка дорослих не поважає, сіла на інше місце. Чому люди не поважають комфорт оточуючих?