Мої батьки давно в розлу ченні. Але мій тато зовсім не схожий на інших батьків, які забувають своїх дітей після розлу чення. Він всі роки до мого повноліття справно платив алі менти, навіть понад те, завжди допомагав усім, чим міг. Нестачі в батьківській опіці я не відчувала. У дитинстві він багато часу проводив зі мною. Правда, це завжди було на нейтральній території, адже мати його бачити не хотіла. Він був присутній на всіх важливих для мене подіях. Я навіть не помічала, що мої батьки живуть окремо один від одного, адже була оточена увагою обох.
На весілля ми тата запросили. Під час урочистості він підніс нам дуже дорогий подарунок – двокімнатну квартиру. Ми з Сашею такого не очікували, планували після весілля жити на орендованій квартирі. Але такий сюрприз нас дуже обрадував. Мамі такий поворот подій не сподобався. Вона прийшла на весілля зі своїм черговим залицяльником. На відміну від батька, мати протягом усіх років їхнього розлу чення старанно намагалася влаштувати своє особисте життя, але у неї нічого не виходило. Вона відняла у нього мікрофон і каже: «Я її виростила. Це цінніше будь-яких квартир!».
Взагалі на весіллі вона поводилася дуже зухвало, постійно намагалася привернути до себе увагу, чим бентежила мене і Сашу. Ми вже рік живемо у власній квартирі і радіємо. Минулого тижня мені подзвонив батько і попросив у нас пару днів прихистити його, поки він буде тут у справах. Зрозуміло, я з радістю погодилася. На наступний вечір подзвонила мама і виявила таке ж бажання. Коли я сказала, що вже дала згоду батькові, вона обурилася : «Так відмов! Я твоя мати, я важливіше. А з ним на одній території Я жити не буду!» Після того, як я її сповістила про те, що нічого міняти не збираюся, вона сильно обра зилася. Я начебто розумію, що правильно вчинила, але все одно переживаю.