Життя обійшлося зі мною дещо несправедливо. Сам я виріс в дитя чому будинку. З дитинства мріяв про повноцінну сім’ю і забезпечене життя. Коли я виріс, це стало моєю метою. Я мріяв про затишне сімейне гніздечко. Пообіцяв собі, що мої діти будуть рости в повній сім’ї. Після армії я працював в самих різних місцях, щоб накопичити грошей на свою власну справу. Завдяки завзятості і цілеспрямованості мені це вдалося. Першим моїм підприємством стало виробництво бруківки. Я вкладав у бізнес всього себе, тому він процвітав.
Коли ми з Тамарою познайомилися, я вже був досить заможною людиною. Сам собі купив хорошу квартиру і машину. Спочатку у нас була неземна любов, тому я незабаром зробив їй пропозицію. У нас в шлюбі з’явився син, якого ми назвали Микитою. Коли Микиті було три роки, я застав дружину в нашій подружній спальні з іншим чоловіком. Був великий скандал. Я збирався її виrнати, але вона на колінах просила у мене прощення. Я не хотів руйнувати сім’ю, тому пробачив. Через рік у нас народилася дочка.
Соню я обожнюю, і вона мене любить. Згодом я ще кілька разів ловив Тамару на зра дах, але кожен раз прощав. Можливо, що це наслідок мого дитинства. Я боя вся втратити дочку. А потім, під час одного обстеження, випадково з’ясувалося, що Соня не моя дочка… звичайно, це сильно вдарило по мені, але мою любов до дівчинки не змінило. Ми їй нічого не стали говорити. Зараз Тамара важко хвора. Між нами давно немає ніяких почуттів, але я не можу кинути її і дітей. Однак, дуже хочеться любити і бути коханим.