Так сталося, що спочатку захво рів мій чоловік Артем. Прийшов додому після роботи, потрапив у дощ. Наступного дня почав шморгати носом, піднялася температура, йому навіть довелося брати ліkарняний. Я лікувала чоловіка, поки лікувала, то сама від нього заразилася, мабуть не просто застуда, а якийсь вірус. Теж лягла з температурою. Не важко здогадатися, що й діти після нас також захво ріли. Але на той час Артем уже почував себе краще, але поки що залишався вдома. І ось його сестра Настя повідомляє, що хоче шикарно відзначити своє 30-річчя.
Вона замовила великий зал у ресторані, запросила всіх, звичайно ж, включаючи Артема із сім’єю. Артем став думати над подарунком для сестри, над тим, що краще вдягнути на таку урочистість. -Ти, напевно, забув, то я тобі нагадаю. Ми тут все хво ріємо, як ми на свято підемо? -Ну, не починай, може, встигнемо ще одужати. Артем не вгавав і все думав, що ж подарувати, та що вдягнути. Але я чудово розуміла, що за два дні ми не вилікуємось. Тож я нічого не робила. І ось настав день напередодні свята. Настя зателефонувала і покликала нас на свято, але я відмовилася.
Тоді вона почала вмовляти, каже, що на нас уже місця заброньовані, стільки їжі даремно пропаде. Але я все ж таки наполягала, бо не можу кинути хворих дітей удома. Я була впевнена, що й Артем залишиться зі мною, але ні. Він почав збиратися. -А ти це куди зібрався, ти ж теж хво рієш? Ми ж заразні, що ти вирішив сестру в день народження зара зити? -Ні, просто мама сказала, якщо мені полегшало, то я просто зобов’язаний прийти. А так ти вірно міркуєш, мама теж сказала, що тобі з дітьми краще залишитися вдома, щоб нікого не зара зити. Виходить, що свекруха хотіла побачити на святі лише сина, але не свою невістку з онуками.