Днями у свекрухи був ювілей. Я подарувала їй каблучку від усього серця, а в підсумку nосварилася і з нею, і з іншими родичами. Як так? Моя свекруха — вимоглива жінка, їй завжди важко догодити. На її думку, я погана хазяйка, мати і дружина, скільки би я не старалася. І ось у цієї жінки на минулому тижні був ювілей — 60 років. Звісно, на таку дату дешеві речі не подаруєш. Кілька днів я думала, але так і не знаходила потрібний варіант, а якщо і знаходила, то була впевнена, що свекрусі не сподобається.
У підсумку вирішила запитати у іменинниці. Свекруха зізналася, що давно мріяла про каблучку, яку не буде со ромно, як сімейну реліквію, заповідати майбутнім поколінням. «Дороrо!» — подумала я, але коли вже запитала, потрібно куnити. Відразу ж кинулася шукати щось підходяще і знайшла гарний дороrий варіант. У нас з чоловіком не було таких грошей, але якщо би брат і сестра чоловіка погодилися би вкластися, то ми могли куnити цей подарунок. Сестра відмовилася, потім сказала, що вже вибрала і куnила подарунок — міксер, мама давно про таке мріяла. Але ось брат погодився. Ну нічого, місяць будемо економити, зате свекруха буде задоволена.
На святі, коли прийшов час дарувати подарунки, сестра чоловіка перша подарувала свій міксер, свекруха зраділа. Але коли я подарувала каблучку, усмішка з обличчя зникла, але з-за ввічливості вона подякувала нас. Після вечері свекруха наодинці запитала у мене, чому я куnила цю дешеву прикрасу, ось який хороший подарунок приготувала дочка, а я пошкодувала грошей. Чого? Я заради неї так старалася. Потім з такими ж претензіями до мене підійшов брат чоловіка, мовляв, покажи чек, де наші гроші? Зараз не розмовляємо, але в чому я винна? Хотіла просто порадувати; краще б купила де шевий міксер.